... вміти поважати

Так, саме з поваги я хочу почати цей блог.
За весь час мого перебування в Європі, мене не перестає заворожувати здатність європейців поважати себе. Саме себе, в першу чергу. Ця повага до себе, звісно, дуже логічно перетікає в повагу до всього, що їх оточує - інших людей, природи, тварин. Це та якість, якою я надзвичайно захоплююсь і яку б так хотілося бачити в українцях.
"Хіба в Україні люди один одного не поважають?" - запитаєте ви. Звичайно, в Україні (принаймні в більшості випаків) люди звертаються до сторонніх, незнайомих, старших людей на "ви". А в письмовому вигляді ще й з великої літери. Це подається і сприймається як вияв поваги. Так воно і є. Але, на жаль, досить часто на цьому повага закінчується і починається, таке характерне для пострадянського простору, бажання на чомусь нажитися, десь підмахлювати, кимось скористатись... Після чотирьох років проживання за кордоном я мабуть таки навчилась поважати себе і тепер миттєво помічаю, коли потрапляю в ситуації, в яких відверто нехтують моїми правами. На жаль, в такі ситуації я потрапляю кожен раз коли приїжджаю в Україну. Спочатку я чесно думала, що мені просто почало "щастити" на ці непорозуміння, але згодом я таки визнала для себе, що раніше я закривала на це очі.
Як і багато чого іншого, після тривалого перебування за кордоном, я сприймаю повагу не на словах, а на діях. Саме те, що ви робите з дня на день якнайкраще змальовує вашу повагу до себе. От, поміркуйте: хіба людина, яка себе поважає, дозволить собі кидати сміття прям під ноги? Хіба людина, яка себе поважає погодиться платити повз касу в лікарні за ті послуги, які мають надаватись безкоштовно? Чи дозволить собі залишити машину посеред тротуару? Хіба така людина буде лізти без черги? Хіба людина буде намагатись проїхати в громадському транспорті зайцем? Хіба людина, яка себе поважає дозволить собі хизуватися перед гостями "підмученими" на роботі стільцями? Хіба людина дозволить собі залишити купу сміття в лісі після чудового пікніка, якщо вона поважає себе? І невже людина зможе залишити це сміття, якщо поважає інших?
Таких прикладів безліч і це приклади з нашого з вами повсякденного життя. Особливо багато подібних ситуацій в сфері обслуговування. Сплачуючи за певну послугу, люди мають право вимагати належного виконання цієї послуги. Логічно, чи не так? На жаль, в Україні багатьом людям цей логічний зв'язок геть неочевидний. Якщо з мене беруть гроші за відвідування туалету в ТРЦ, то чому я маю переживати за наявність там туалетного паперу чи мила? Коли я заходжу в магазин щоб (потенційно) витратити там свої гроші, то чому продавщиця зустрічає мене вовчим оскалом?

Напрошується досить очевидний висновок - надавачі послуг не поважають своїх клієнтів. Проте насправді, проблема лежить набагато глибше. У самих споживачів недостатньо поваги до себе. Найкраще це ілюструє приклад з платним туалетом. Дівчата і хлопці оплачують вхід в туалет торгівельного центру, потрапляють в кабінку зі зламаним замком, обірваними гачками для сумочок, відсутнім туалетним папером, без сідушки на унітазі, без мила і тільки з одним працюючим краном (з холодною водою, звичайно). Як ви думаєте, скільки відвідувачів цього прекрасного закладу підуть вимагати належного виконання оплаченої послуги? На жаль, вражаюча більшість людей ковтає подібну недбалість, тим самим заохочуючи подальшу і ще більшу недбалість. "У мене зараз немає на це часу", "все одно це нічого не дасть", "це дрібниці", "для чого псувати собі день?", "в мене є важливіші справи" - знайомі думки? Знаю, знайомі. Років так п'ять тому такі самі думки переважали і в мої голові, але ж з такими думками в нашій країні точно ніколи нічого не зміниться. Тепер я налаштована більш рішуче. Я знаю, що в Фінляндії не було б так чисто на вулицях, якби людям було байдуже. Я знаю, що в Фінляндії б не було такого відмінного сервісу, якби люди його не вимагали. Я знаю, що коли фінн таки натрапить на незадовільне обслуговування, то він в першу чергу зверне на це увагу того, хто його обслуговує і він бов'язково зв'яжеться з усіма відомими і невідомими йому інстанціями аби ті вжили необхідних заходів і відреагували на ситуацію належним чином. Саме в цьому я і бачу повагу до себе. Люди не дозволяють іншим ставитись до себе зневажливо. Більше того, вони роблять все, щоб ані вони, ані інши люди в подібну ситуацію більше не потрапили. Саме в цьому я бачу повагу до інших.
Як ви думаєте, чи довго тривало б українське "туалетне" знущання, якби кожен відвідувач (окей, хоча б кожен третій...) мав достатньо поваги до себе, щоб таки висловити своє обурення і вимагати належного обслуговування? Давайте спробуємо! Хоча це теж завдання не з легких - зазвичай, кожна ланка виконавчого і адміністративного рівнів того ж ТРЦ на відмінно освоїла навички переведення стрілок, тому для перемоги тут знадобиться багато терпіння і позитивний настрой.
Можна цілодобово звинувачувати владу в бездіяльності, коли насправді її діяльність залежить в першу чергу від нас з вами. Поважайте себе! Вам буде легше поважати інших і, в свою чергу, іншим буде легше поважати вас ;)